Андрій Супрун, гендиректор дочірнього підприємства Вуглесінтезгаз України НАК Нафтогаз України

Як годиться, група приїхала близько сьомої ранку, добряче перелякавши дружину і дітей. Майже одночасно ще з десяток людей з ГПУ та СБУ почали обшук в офісі дочірнього підприємства Нафтогазу Вуглесинтезгаз України, яке я очолюю.

Формальною підставою для обшуків стала кримінальна справа, порушена на початку цього року ГПУ за матеріалами СБУ. Вона пов'язана з невикористаною кредитною лінією Нафтогазу від державного Банку розвитку КНР на $3,656 млрд, за яким з 2015 року. наше підприємство виконує для Нафтогазу передпроектні роботи.

Причина обшуку, згідно з рішенням суду, – нібито припинення дії кредитної угоди. Залишу відкритим питання, що саме можна шукати у мене вдома з такого приводу. Факт у тому, що дія кредитної угоди не припинена.

Позичальником за китайським кредитом є Нафтогаз, державну гарантію надав Мінфін. Перелік проектів, які можуть реалізовуватися за ці кошти, погоджують Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінфін, Кабінет міністрів.

Термін доступності кредитних коштів китайська сторона подовжила на рік, до кінця грудня цього року. Після кінцевого погодження міністерствами Нафтогазу треба ще належним чином оформити проекти та подати їх на розгляд банку до 25 червня 2017 року. Тобто, часу вже зараз майже не залишилося, а формального погодження досі нема. Може, в СБУ щось знають?

Два роки листування

Так зване «економічне крило» СБУ вже два роки надзвичайно активно цікавиться цим договором. У численних листах служби на міністерства, уряд, РНБО та навіть особисто на ім’я Прем’єр-міністра та Президента йдеться про «існування передумов загрозі національній безпеці» через ризик втрати згаданої кредитної лінії. При чому ризик цей, як видно з перших листів спецслужби, виник одразу після того, як Нафтогаз на початку 2015 року отримав від Банку розвитку КНР згоду на заміну проектів часів Януковича (більшість з цих проектів нині розташована на окупованих територіях або біля лінії зіткнення).

У листах за підписом П. Демчини та О. Фролова, заступників Голови СБУ, є багато некоректної інформації. Наприклад, вказано, що Вуглесинтезгаз одноосібно подавав у Кабмін та на розгляд китайському банку нові проекти, або про те, що виключно це дочірнє підприємство Нафтогазу відповідає в державі за реалізацію «китайських проектів» під державну гарантію.

Насправді це не так. Вуглесинтезгаз не займається відбором проектів, не є позичальником за кредитною угодою і нічого самостійно не направляло ані в КМУ, ані в китайський банк. Підприємство зможе займатися лише тими проектами, які спочатку будуть схвалені за непростою процедурою, зав’язаною на рішення низки міністерств, потім затверджені власне китайським банком та врешті доручені нашому підприємству до виконання Нафтогазом, як материнською компанією. Згадуючи про швидкість отримання у нас погоджень від державних органів, можна лише уявити, скільки часу це забере.

Рецепт від СБУ: міняти рішення міністерств, передавати компанії, звільняти людей

Як пройти цю процедуру швидше, очевидно, знають в СБУ. Рецепт освоєння кредитної лінії пропонується простий.

Спочатку у листах СБУ писали, що необхідно примусити Міненерговугілля (законність такої вимоги нікого не цікавить) провести детальну перевірку нашого підприємства (лист 7 листопада 2015 року за підписом П. Демчини). Одночасно Міністру енергетики пропонувалося скасувати свій наказ про збільшення статутного капіталу Вуглесинтезгазу для розробки передпроектної документації за попередньо погодженими проектами. Проектами, що були відібрані та узгоджені на численних міжвідомчих нарадах, нарадах в Міненерговугілля, нарадах у прем’єр-міністра та які власне листом міністра енергетики були запропоновані китайському банку для попереднього ознайомлення.

Потім, на думку Служби, слід поміняти генерального директора Вуглесинтезгазу, про що 6 травня 2016 року прямо пише в своєму листі на ім’я прем’єр-міністра заступник голови СБУ О. Фролов. Прізвище нового директора не повідомили.

Ну, і врешті-решт, в кінці грудня 2016 року хтось примудрився підписати у керівника СБУ ще один лист на Прем’єр-міністра. В цьому листі міститься інформація про зірвану реалізацію кредитної угоди на $3,65 млрд через нібито закінчення терміну її дії 25 грудня 2016 року та пропонується при цьому (найцікавіше) терміново підпорядкувати наше підприємство Міненерговугілля або Мінекономрозвитку. Не зрозуміло, правда, для чого, якщо термін дії кредитної угоди вже начебто закінчився, і якщо Вуглесинтезгаз не є позичальником і не обирає проекти.

На підставі таких даних про нібито припинення дії кредитної угоди, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, до процесу також підключилася Генеральна прокуратура, яка за цими «фактами» порушила кримінальну справу «про бездіяльність посадових осіб» та «тяжкі наслідки», і так далі.

Як насправді

Насправді дія кредитної угоди Нафтогазу не припинялася, вона продовжує діяти, оскільки про це ще в грудні минулого року було досягнуто згоди між Нафтогазом та китайським банком. 25 грудня 2016 року закінчувався один із строків в рамках угоди, а саме – строк доступності кредитних коштів. Цей строк був подовжений на рік, про що між Нафтогазом та банком підписано додаткову угоду. Ця угода, до речі, в тому ж грудні 2016 року була письмово погоджена розпорядженням Кабміну та трьома міністерствами: Міненерговугілля, Мінекономрозвитку та Мінфіном. Про ці факти відомо в кожному міністерстві, так само і документи, що це підтверджують, там теж доступні.

Нафтогаз неодноразово надавав письмові відповіді та пояснення СБУ щодо стану угоди, і, думаю, буде радий надати їх повторно. Справді, для цього непотрібно залучати команду з десятків людей і проводити обшуки. Просто скажіть, що треба, ми розкажемо.

Ви колись пробували домовитися з родиною, який канал дивитися, якщо одночасно йде остання серія улюбленого серіалу тещі, нова серія Шерлока, Гаррі Поттера, 50 відтінків сірого, Євробачення і мультик про дельфіна? І для цього у вашої великої дружньої родини є лише один телевізор. Є один пульт, який перекидають з рук у руки, бо якщо рішення не сподобається демократичній решті, то того, хто натиснув на кнопку, «з’їдять». І якщо ви разом не оберете хоч щось найближчим часом, то постачальник телевізору забере його назад в магазин.

Ось у нас з цим проектом якось так.